Країна поза країно‪ю‬ Накипіло

У межах програми «Країна поза країною» ми побалакали про спільне між твором Хвильового та американським глядачем, як сформувалася команда і що допомагає триматися берега за тисячі кілометрів від рідної домівки. А також — хто така Лілі-Марічка і чому вона така важлива людина задля реалізації цього проєкту.

Ми продовжуємо спілкуватися з тими, хто поїхав через війну за кордон, хто зрозумів, як може допомагати Україні, знаходячись від неї за тисячі кілометрів. Гостею нового випуску подкасту «Країна поза країною» стала Ольга Сагайдак, співзасновниця Dofa fund: cultural networking та Коаліції дієвців культури.

Останні роки я рідко ходив на вистави: було ніколи, не хотілося, не було компанії… Зараз шкодую, бо в Харкові було що подивитися. Через масштабну війну хтось із режисерів та акторів не повернеться, хтось вирішить займатися іншими справами. Але Ольга Турутя-Прасолова впевнена: вона знов працюватиме режисеркою в улюбленому Харкові в театрі Пушкіна.

Чи називатиметься він так само після нашої Перемоги? Що робить Ольга в Португалії, куди вимушена була поїхати через війну? Що вона зробить у першу чергу, коли повернеться? Про це ми поговорили в межах подкасту «Країна поза країною».

Війна розкидала людей по різних країнах. Хтось не може зрозуміти, що робити далі й досі, хтось, як Оксана Олійник, швидко прийшов до тями та робить свою справу. Оксана з Полтавщини. Зараз вона в Нідерландах. З початку квітня під її керівництвом там запрацювала школа для дітей, які вимушені були поїхати з України через війну. Як це, запустити з нуля навчальний заклад за декілька тижнів, слухайте в новому випуску подкасту.

Продовжуємо розповідати про українців та українок, які виїхали за кордон через війну, але працюють над впізнаваністю національного бренду. Героїня нового подкасту «Країна поза країною» — Люба Морозова, художня керівниця Kyiv Symphony Orchestra.

Коли ви слухаєте цей подкаст, оркестр гастролює Європою. Кошти від продажу квитків музиканти відправляють на благодійність. Майже в усіх залах вільних місць немає.

З Поліною ми знайомі, здається, довшу частину життя. Пам'ятаю її танцюючою на випускному в школі, де ми грали з хлопцями перед нудьгуючими однокласниками. Потім я був свідком на її весіллі. У неї народилися двоє синів. Ми бачилися то рідше, то частіше, але я завжди зі справжнім задоволенням стежив за її творчістю: як вона розвивається, як зображує навколишній світ на полотнах, як передає знання учням. Усе це якісь картинки з минулого життя: яке було, ні? Звісно, було, але потьмяніло від гару війни — війни, яка тліла з 2014 року, а 24 лютого спалахнула щосили в усій країні…

Відкритий ZOOM. В одному вікні я, в іншому — Поліна. Так близько і так далеко один від одного. Але ми впевнені, що ще побачимось в українському Харкові.

Подиситися роботи Поліни — https://bit.ly/polinakyznecova