Історія у звуках. Пісні спротив‪у‬ Суспільне Мовлення

Пісні спротиву: «Йде січове військо». ЇЇ автор змінив прізвище з польського на український лад, і Гавронський став Гайворонським. Головний трубач УСС, керував 3 оркестрами січовиків, грав, писав і подарував нам одну із найулюбленіших пісень сучасної української армії. Щоправда, у сучасній версії пісня теж змінила назву.

«Чуєш, брате мій» - цю щемливу пісню сьогодні називають неофіційним гімном українських емігрантів. А поміж тим, написана ще під час Першої Світової війни, вона вже тоді стала піснею-реквіємом січових стрільців. Цей музичний шедевр братів Богдана та Левка Лепких пережив усі репресії, заборони і не втрачає своєї популярності досьогодні.

Сучасний марш українського війська до Дня Незалежності є Славнем УПА. Вірш написав у в’язниці поет Олесь Бабій, переміг у конкурсі і провід ОУН визнав його найдостойнішим. Історія пісні та автора тексту сповнена карколомних пригод.

Історія про те, як пісня «Гей гу, гей га», народжена у юнацькій пластовій мандрівці, стала для наших ворогів символом пісенного і бойового спротиву українців. Як вдалося зберегти текст пісні, попри усі спроби радянської влади знищити її? І коли у ній з’явилася згадка про Бандеру?

«Машингвери» - пісня про безславний кінець і неминуче покарання зрадників свого народу. Найпоширенішою є версія, що написали її бійці УПА. Але справжня історія пісні не така очевидна. Тож ким і коли були написані «Машингвери»? І як до створення міфу навколо цієї пісні, мимоволі чи ні, долучився гурт «Мертвий півень»?

Ця пісня вперше музично об’єднала українців з Австро-Угорської та Російської імперій. «За Україну» стала справжім символом соборності України і однією з найпопулярніших пісень Української Народної Республіки. Як і завдяки кому виник цей «переможний спів» українського війська?