Євангеліє від Луки 20, 9-18. 9. Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. 10. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. 12. Послав ще й третього, та вони й цього, тажко ранивши, прогнали. 13. Сказав тоді власник виноградника: – Що мені робити ? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують. 14. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша. 15. І вивели його за виноградник і вбили. 16. Що, отже, зробить їм власник виноградника ? Прийде і вигубить тих виноградарів, і виноградник дасть іншим. Почувши це, вони сказали: – Нехай так не буде! 17. Ісус же глянув на них пильно й мовив: – Що, отже, значить це писання: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем? 18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде, роздавить його.