Чи варто говорити про смерть з тими, хто втратив близьку людину? Чи краще обійти цю тему взагалі ніяк не торкаючись? Чи варто висловлювати співчуття? Чи краще промовчати? Що таке посттравматичне зростання? Пояснює військова психологиня Олена Нагорна. 

Чи можуть сторонні люди розділити біль батьків, які втратили дитину? Чи це суто індивідуальна історія? Як позбутися відчуття провини за начебто причетність до смерті близької людини? Як після смерті близької людини випрацювати мотивацію жити далі? Як тато переживає втрату дитини? І чому суспільство акцентується лише на материнському горюванні? Про особистий досвід говорить Костянтин Грубич, журналіст, телеведучий, котрий 10 років тому втратив доньку.

Як говорити з людьми, чиї близькі перебувають у паліативі? Як вирішити моральну дилему: чи варто говорити пацієнтові про його діагноз, чи варто говорити рідним, в які моменти? Що найважче пояснити близьким і рідним паліативних хворих? Як подолати стереотипні уявлення щодо паліативних хворих? Пояснює Зоя Максимова, медична психологиня, завідувачка паліативного відділення однієї з київських медичних мереж.

Як зрозуміти, що ми не втрачаємо зв’язок зі своїми дорогими померлими, навіть коли їх не стає? Чи справді горе має якийсь термін тривалості й певні фази переживання? Чи є нормою розмовляти зі своїми померлими близькими? Чому теорія про «рік по смерті» є шкідливою? Чи втрачається материнська ідентичність після смерті дитини? Чи можна віднайти сенс життя після втрати дитини? Міркує Марта Приріз, психологиня, стипендіатка програми Фулбрайта, авторка книжки "Я у своєму житті. Путівник до себе".

Чи є якесь підґрунтя, глибший історичний контекст, пов'язаний із відповідальністю матерів за усе, що відбувається з їхніми дітьми? Як у українській традиційній культурі простежується процес горювання через втрату дітей? Наскільки життя дитини вважалося цінним? Чи залежала цінність життя дитини від кількості дітей у родині? Чи можна привести якісь паралелі, коли йдеться про відбирання дітей у жінок-ув’язнених ГУЛАГу? Розповідає Оксана Кісь, українська науковиця в галузі гендерних студій,...

За якими методиками й протоколами працюють ізраїльські фахівці під час супроводу горюючих? Що таке соціальна підтримка й чому вона важлива? Чи існують механізми повернення контролю над тілом? Як розвивається горювання при втраті в розрізі часу й чи є якісь норми цього розвитку? Як ставлення ізраїльського суспільства до чоловічого горювання відрізняється від українського досвіду?

Які емоції супроводжують важку втрату? Чи може розуміння того, що з нами відбувається стати нашим ресурсом? Що робити із відчуттям провини, яке час від часу накриває дуже сильно? Як подолати відчай і зневіру? Чи можна жити з болем? І як з цим жити? Пояснює психотерапевтка в галузі  транзактного аналізу, медіаторка, тренерка, авторка і ведуча діагностичних та розвиваючих програм Марія Фабричева.

Що нині каже теорія і практика про 5 відомих етапів прийняття змін чи горя Елізабет Кюблер-Росс? Які сучасні психотерапевтичні підходи до проживання етапів горя?  Чи можна говорити про симптоми чи ознаки  ускладненого горя? Як не пропустити той момент у собі або у своїх близьких, коли людині потрібна професійна допомога? Розповідає психологиня, екзистенційно-феноменологічно орієнтована психотерапевтка в навчанні та дослідниця у сфері психічного здоров’я Анна-Марія Бресешер.

Як травмує нас смерть близької людини? Чи є горе від втрати якимось розладом, хворобою чи видом депресії? Що таке в класичній терапії травматичний досвід? Що таке тригери, і що таке флешбеки? Пояснює Ольга Кухарук, кандидатка психологічних наук, психотерапевтка в методі когнітивно-поведінкової терапії, з досвідом роботи у психологічній кризовій службі, спеціалістка з подолання наслідків психотравмуючих подій.

Як наш мозок реагує на втрату? Як на нейрохімічному рівні відбувається спроба повернутися в минуле і щось там змінити? Чи наші переживання унікальні, чи універсальні? Й від чого це залежить? Чому душевний біль відчувається, як фізичний? Які маркери вказують на те, що горюючій людині потрібна допомога психотерапевта? Усе це пояснює кандидатка біологічних наук, клітинний біолог, дослідниця хронобіологічних процесів в організмі Ольга Маслова.

Чому тема смерті настільки табуйована в суспільстві? Чи мають існувати якісь «правила» проживання горя й втрати? І хто має право такі правила встановлювати? Як говорити про смерть? Й чи варто взагалі говорити?  З усіма цими питаннями намагаються розібратися авторка подкасту Тетяна Трощинська та психологиня Олена Нагорна.