Він уцілів, коли росіяни збили їхній літак. Поранений, катапультувався та пройшов три кілометри окупованою територією до своїх. Й ось, понад два роки по тому, він уперше приїхав на місце трощі. Щоби згадати свого загиблого побратима-пілота, щоб місце трагедії стало місцем пам’яті, щоб рештки їхнього літака нарешті опинилися в музеї, а не на звалищі. У сьогоднішній «Станції “Держпром”» говоримо про культуру пам’яті. Від того, як ми вміємо вшановувати загиблих, залежить наше майбутнє. Чи досить добре ми пам’ятаємо, хто наш ворог? Чи змогли ми передати це своїм дітям? Це буде неймовірна історія про небайдужість, пам’ять і подвиг. Історія про те, як уламки українського літака понад два роки пролежали на звалищі поблизу Ізюму. Тільки завдяки небайдужим людям, які об’єдналися, рештки відправили з Ізюму до музею в Києві. Рушаймо.