«Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь» (Євр.13:20-21).  Бігаючи чи прогулюючись вранці Віттеберзькими луками вздовж Ельби, ви не зустрінете жодної вівці. Однак, козуль, тобто маленьких оленів, можна зустріти десятки. Сьогодні, наприклад, я зустрів 13 козуль. Найбільше число їх одного весняного ранку було 33. Маленький олень лякливий. Однак, у своєму переляку він не нагадує безпорадну вівцю, але радше великого прудкого зайця, який знає як втікати. Великий же олень знає собі ціну і лякатися чи втікати він просто так не буде. У Віттенберзі великого оленя можна побачити у місцевому зоокутку, якого називають скорочено «НАБУ». Однак, не тільки образ оленя сьогодні ми будемо використовувати для розкриття Божого об’явлення у Його слові, але перш за все, це образи Доброго Пастиря та овець, які традиційно розглядаються на другу неділю після Великодня. Запитаєте, що спільного між оленем і ягням? Що їх може поєднувати між собою? Хіба бувають вони у компанії один з одним?