«Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос» (1Цар.19:11-12). Це Слово Боже, яке прийшло з Господніх уст до пророка Іллі на горі Хорив, до пророка, якого в народі зробили повелителем грому і блискавки, замінивши ним поганського бога Перуна. Тож, незважаючи на народні байки і вигадки, зосередимо нашу увагу на Божому Слові, яке знаходиться при кінці Першої книги Царів, і дізнаємось про справжнього Іллю, Божого чоловіка початку і середини восьмого сторіччя до Різдва Христового. Ілля справді був блаженним, благословенним чоловіком. Із усієї історії людства відомо про двох осіб, яким дозволено було уникнути фізичної смерті – це Енох та Ілля. Бог покликав Іллю промовляти в Боже Ім’я в один із найпохмуріших періодів історії Ізраїлю, коли Ахав був царем відпалого Північного царства. Ось як Біблія Старого Заповіту описує правління цього лукавого царя: «Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель. І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами» (1Цар.21:25-26). «І робив Ахав, син Омрі, зло в Господніх очах більше від усіх, хто був перед ним» (1Цар.16:30). Разом зі своєю лукавою дружиною Єзавель Ахав зробив поклоніння Ваалу державною релігією Північного царства. Саме на такому темному тлі ми зустрічаємо Іллю, Божого пророка. На противагу темряві тих днів Бог виявляв Свою дивовижну благодать. Знову і знову ми читаємо про служіння пророка: «І було Господнє слово до Іллі…». У темну годину історії Ізраїлю Бог не дозволив, щоб щезло Його Слово. Бог промовляв через покликаного пророка Закон і Євангеліє. Також Бог підтримував проповідування Іллі різноманітними ознаками, чудами. Хоча Бог чинив і чинить чуда упродовж всього періоду історії людства, було три історичних періоди, коли чуда відбувалися так часто, що люди вважали їх майже звичним ділом. Першим із таких часових відтинків був вихід із Єгипту і захоплення