«Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Мт.16:13-16). Два запитання, які поставив Ісус Своїм учням, привівши їх на північ від звичного місця Його перебування в Галілеї, не були для збору інформації. Божественний Вчитель знав, що інші думали і казали про Нього, як це пише апостол Іван: «І потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було» (Ів.2:25). Радше, Ісус як добрий учитель, запитуючи, навчає Своїх учнів, щоб зміцнити їх у навчанні, щоб вони склали іспит, через який вони незабаром мають пройти. Таким чином, ці два запитання залишаються незмінними для всіх поколінь Христових учнів. «За кого народ уважає Мене, Сина Людського?», - це перше Ісусове запитання для нас. І як дві тисячі років тому, відповідь залишається незмінною. Як це було тоді, що також і тепер, люди, які знаходяться поза християнським табором, які знаходяться поза Христовою церквою, люди, які не повинні називатися християнами, бо такими не є, розглядають Ісуса як великого вчителя доброї моралі, навіть, як великого пророка, але не більше того. Як багато гарних і приємних слів можна від них почути про Ісуса, але більше ніж один із пророків, один зі вчителів чи один із Божих посланців вони не можуть сказати. А якщо це не більше, якщо Ісус – це один із людей, трішки більший за Мойсея, Єремію, Іллю чи Івана Христителя, тоді гарні та приємні слова не мають ніякого значення. Насправді, вони не кращі за прокльони, які хоча б неприховані. В сьогоднішньому світі багато кажуть подібного про Ісуса. Вони не знають, чи відмовляються визнавати, що Син Людський це саме Той, про Кого пише Даниїл: «Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього. І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики б