І Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяяло, а одежа Його стала біла, як світло (Мт.17:2). «Покажи своє справжнє обличчя», - кажемо ми своєму співрозмовнику, викликаючи його на відвертість. Як часто його справжнє обличчя ми впізнаємо будь-коли, але не тоді, коли хочемо відвертості. Наше справжнє лице, істинне обличчя, кожному з нас Бог показує у Своєму святому Законі. Головна функція Божого Закону, Десяти Заповідей – це функція дзеркала, показувати грішнику його справжнє лице. Відвертість Божого Закону вражає грішника прямісінько в його серце, бо людське «серце найлукавіше над все та невигойне, – хто пізнає його?», - запитує пророк Єремія. На що Бог відповідає: «Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його» (Єр.17:9-10). Про наше невигойно зіпсуте серце свідчить Ісус: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Мт.15:19). Звідси, дзеркало Божого Закону проголошує нам наше справжнє обличчя: «Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би – усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (Рим.3:10-12). Проте не так з Ісусом Назарянином. На кінець Свого дворічного Галілейського служіння Ісус дещо відступив на північ, у землі Кесарії Пилипової, біля витоків річки Йордан. Ось Він бере Петра, Якова та Івана на гору високу (можливо біля гори Гермон), щоб ті побачили щось таке, що інші побачать лише перед Судним Днем, а саме, справжню славу Божого Сина. Ісус показує їм Своє справжнє обличчя, обличчя Божого Сина. До того учні вже бачили та чули багато чого. Вони були свідками великих чуд і чудесного навчання. Ісус уздоровлював, зцілював, воскрешав, годував, вигонив демонів, ходив по воді, втихомирював бурю, навчав. Проте все це було прихованим за пониженим станом Божого Сина, Котрий прийшов взяти гріх світу на Себе. Апостол Петро згадує про те, як Ісус показував Своє справжнє обличчя: «Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов