«А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм. І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас! І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них» (Дії 3:1-5). Кривий з народження жебрак, сидячи при вході до храмового двору, сподівався на милостиню з боку перехожих, навіть і не мріючи про фізичне зцілення. Його духовний стан відповідав фізичному, що також і матеріальному. В нього не було сили ходити, ані заробляти гроші, ані вірити у фізичне, чи духовне зцілення. Петро подивився на чоловіка і наказав тому подивитись на нього. Зазвичай люди не дивляться у вічі жебракам, а жебраки не заглядають їм в очі. Петрова вимога зазначала, що щось більше ніж звичайне подаяння має статися. «Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!... І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!» (3:6-8). Лунає Боже Слово з вуст апостола Петра: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! І все змінюється: він ходить, він здоровий; тепер він може працювати, але понад усе, в нього з’явилась радість віри, в Чиє Ім’я він був зцілений. «В Ім’я» означає «силою і владою». Петро та Іван не були чудотворцями. Радше, це Господь працював через них. Вони були лише інструментами Його сили і влади. Зцілення було миттєвим, а не поступовим. Не було ніякого процесу зцілення, ані періоду відновлення. Чоловік ходив і підскакував, чого раніше він ще ніколи не робив. Це не було результатом його віри чи вирішення. Це саме благодать і влада Ісуса Христа дали чоловікові силу і спроможність робити те, на що раніше не було навіть надії. «Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!» (Дії