«А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Рим.15:4). Без Писання Старого Заповіту ми не знали б про початок і кінець світу та нас самих. Старий Заповіт об’являє нам: як Бог з нічого прикликав світ до існування, як Бог зберігає і керує світом, як Бог створив людину за образом Своїм і це було вельми добре, як людину спокусив диявол і як вона впала у гріх і смерть, як ще зі самого початку Бог обіцяв людині Викупителя. Якими були б закладини Нового Заповіту без об’явлення Старого? Новий Заповіт – це ніщо інше, як проголошення того, що обітниці Старого Заповіту виповнились. Без Старого Заповіту ми не могли бути впевненими, що Ісус – це Спаситель світу, Чий прихід наперед був обіцяний. Зі сторінок Старого Заповіту ми дізнаємося, що Христос буде нащадком Авраама, Ісака, Якова, Юди і Давида. Ми дізнаємось коли і де Він з’явиться, про Його діло та про те, що кажуть пророки про Нього. Писання Старого Заповіту навчають нас, що Спаситель буде Насінням жінки, Сином Діви і Господом праведності. Без Старого Заповіту Новий був би будинком без фундаменту, деревом без коріння, вченням без доказів. Таким чином, коли Новий Заповіт навчає нас про особу Христа, Його діло та Його вчення, ми можемо без проблем довести це зі книг Мойсея, Псалмів і Пророків, бо тоді НЗ зазначає: «Написано» чи «Хіба ви не читали?». Святі апостоли і євангелісти пропонують докази Христової божественності зі Старого Заповіту, коли повідомляють, що «це сталося, щоб виповнилось» і «як провіщав Святий Дух». Верійці високо шанували Писання, бо вони прийняли проповідування Павла і Сили «з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:11). Хто може сумніватися у великій важливості Старого Заповіту для Нового? Проте хтось може запитати: «Хіба Старозавітні історії не переповнені жахливими гріхами, розповідями про війни і різанину, надзвичайно детальними описами обрядів, начиння, одягу, будівель, а також висловлювань, які важко зрозуміти? Як щось з цього може бути корисним для нашого християнського вчення?». Жахливі гріхи, що описані в Старому Заповіті, згадуються не лише для історичності оповіді, але й також для щирого застереження, що Б