«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал.4:4-7). «Як настало ж виповнення часу...», «вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній» (Лк.2:1-2). Римські солдати приїзджають в одне з віддалених міст Галілеї, де при «надії» є одна молода жінка. Один із них проголошує, що кожний мешканець міста повинен переписатися в місті, звідки походить його рід. Марію перехоплює подих. Остання деталь, якої бракувало, виповнюється. Вона проживає в Назареті, хоча пророцтво каже, що Месія народиться в далекому Вифлеємі. Ось сам кесар відіграє несподівану роль і наказує їй іти до «міста Давидового», до «Дому Хліба», щоб їй породити «Хліб Життя». «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Гал.4:4-5). «Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят» (Лк.2:21-24). Бог дав Семенові обітницю: перед смертю він побачить Месію. Одного дня, якимось чином, коли його слабкі очі, як завжди, переглядали людські обличчя у храмовому дворі, Христові пахощі зустріли Семена у святому подихові. Семен побачив їх... Він почовгав до двох селян та їхнього маленького хлопчика. Він взяв маленького Ісуса на руки. І коли Семен заговорив, це не було: «Який сильний хлопчик», а «Владико, Господи». Його перші слова – це не пояснення для здивованих батьків, але хвала живому Богові: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма на