«Оце Отрок (Слуга) Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови» (Іс.42:1-4). «Оце Отрок Мій» - «Оце Слуга Мій» - Так через пророка Ісаю Господь представляє когось дуже важливого і особливого. Звісно, що Бог має багато слуг. Господніми слугами чи отроками називаються Авраам, Мойсей, Давид, Ісая, ба навіть Навуходоносор. Кожному з них Бог давав певне особливе завдання в історії нашого спасіння. Проте тут Господь Бог проголошує про когось надзвичайно важливого, так ніби Бог простягає Свою руку і тицяє на нього пальцем, кажучи усім: «Ось Він, Мій Слуга, Мій Отрок». Жоден інший слуга Господній не мав такого представлення. Якщо усіх Божих слуг разом зібрати, увага буде належати лише Йому, саме цьому Господньому Отроку. Щоб показати важливість цього Слуги, Бог забезпечує нас контрастом попереднього розділу, вказуючи на фальшивих богів: «Тож ніщо всі вони, їхні чини марнота, вітер та порожнеча їхні ідоли!» (Іс.41:29). Проте не так із цим Отроком, не так з Його ділом. Цей Слуга вершитиме Господнє діло. Він правосуддя народам подасть. Зауважте, Його служіння стосується не одного народу, а народів, Його діло зачепить не тільки народ Ізраїлю, а й усіх язичників. Його діло – це вершити правосуддя. Цей термін визначає Євангеліє. Бо Добра Звістка– це Боже судове проголошення всьому світові, що той невинний, святий та виправданий. Весь світ, усі народи, стоять перед Божим судом засудженими та винними в гріхах і переступах, але завдяки ділу цього Отрока, Бог проголошує світ вільним від гріха, виправдовуючи всі народи заради Христа-Месії. Воістину це Добра Новина. Яким чином цей Слуга виконає Своє завдання? Він не робитиме це як чинить Навуходоносор, чи навіть Давид, які вершили свої справи силою. Ще один контраст. У попередньому розділі Бог через Ісаю проголошує піднесення перського царя Кіра: «Я з півночі мужа збудив і прийшов він,