«А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов. Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці... Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. І учні вернулися знову до себе» (Ів.20:1-10). Чому ми боїмося смерті? Марія боялась… Її Ісус мертвий… Вона не лише втратила дорогого їй друга, але й усю надію на спасіння. Рано вранці, першого дня тижня, Марія йде до Ісусового гробу. Не доходячи до місця, вона “бачить, що камінь від гробу відвалений.” Зі страхом Марія біжить назад до Єрусалиму, щоб сказати Петрові та Іванові цю жахливу новину: “Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!” Вона не розуміла, що означає порожня могила. Налякана, Марія бачила лише смерть. Ми пізнаємо чи коштуємо смерть різними способами. Когось смерть лякає невідомістю потойбіччя. Ми часто боїмося того, чого не знаємо, чи чого не бачили. Смерть лякає, бо вона веде до невідомого. Смерть також лякає, бо вона часто болюча, і не лише для помираючого, але й для залишеного… Жінка помирає від хвороби, плин якої швидкий або повільний. Чоловік гине раптово на війні чи у якійсь трощі. Як би не приходила смерть, вона робить це несподівано. Ми не так часто готові до смерті. Ми боїмося смерті і не хочемо мати з нею справи. Помираючі змушують нас думати про нашу смертність. Це не ті думки, якими ми хотіли б себе розважити. Деякі люди не лякаються смерті. Вони розглядають її як перехід у небуття. Це просто кінець, чогось іншого поза цим не варто чекати. Таким є природний плин усього живого. Марно знайти якийсь зміст чи то в см