Цього разу нагадую про важливі речі, які допоможуть йти на власному шляху самопізнання. Мова не лише про медитацію у її "технічному" чи "інструментальному" значенні, а про наші цінності, підходи, мудрість, яка може виростати у процесі. Цей підсумковий випуск може бути регулярним нагадуванням для мене і для усіх, хто слухатиме: ми живі люди, які вчаться впродовж життя. Дякую усім причетним.

Відповіді на питання: 1) що таке метта-бгавана? 2) як медитують діти? чи є шанс, що в дитинстві ми часто медитували несвідомо? 3) як поводитися із мудаками (із допомогою практики медитації)?

Якщо ви це слухаєте, якщо читаєте - тоді у вас живе серце і цей випуск якраз про те, як ми із цим усім можемо бути у практиках медитації. Про брагмавігари, про палітру емоцій, про допомогу собі, а потім може й іншим живим серцям.

У кожного із нас є сусіди. Іноді вони далі від нас, іноді ближче, але зазвичай вони створюють цілу палітру звуків, на які ми реагуємо. Для практики медитації можна використовувати будь-що, що ми переживаємо як досвіди, а тому і звуки можуть стати джерелом інсайтів щодо власних реакцій, емоцій, напружень і травм. У подкасті розповідаю трохи більше про те, чому абетка звуків може бути у нагоді для самопізнання, а також чому навіть звуки перфоратора чи дрельки можуть розповісти багато про нас...

Розповідаю про ще одну мову, яку варто вивчати часто, багато, постійно, впродовж життя - це мова нашої уяви. Значна частина нашого внутрішнього світу розповідає про себе у формі уявних образів і символів. Навіть якщо у нас немає вже готового словника, то ми можемо його собі підготувати власноруч, практикуючи візуалізації.

Практика медитації - це не лише про статику і сидіння із заплющеними очима. Це також переведення тих якостей і станів, які ми плекаємо у сидячій позі, у повсякденне життя. Побут, робота, біганина - це ті сфери, де ми можемо проживати кращі досвіди. А тіло - особливе місце, в яке може повернутися відчуття тепла, спокою та енергії.

Одна із ключових проблем у будь-якій практиці - це опора на певний авторитет, досвід, традицію, у якій збережено попередні успіхи та невдачі. Ми усі потребуємо певного "мануалу" для навчання новому.Експериментальний підхід, схему якого описую у цьому записі, має показати нам, що навіть власний досвід і досвід людей, з якими у нас спільні медитативні інтереси, можуть бути фундаментом, надійнішим, ніж будь-які книги чи інституції.

Розповідь про три способи практики із тілом. Від простіших до складніших, залежно від людини і її особливостей. Загальні рекомендації, які разом із загальними заувагами з попередніх випусків можуть лягти в основу тривалої практики, що веде до самопізнання.

Тіло - це особливий простір нашого життя. Усі події, переживання, досвіди, спогади розгортаються саме у тілесних координатах. Ми можемо або обрати традиційну практику ігнорування тіла, або шлях до самозцілення і знайомства із тілесним всесвітом відчуттів. 12 випуск про важливість довіри і відкритості до тілесної мови, яка відбувається постійно, засвідчуючи наш живий статус.

Про дихання, довіру і повагу.

Коротка розповідь про засоби, які можуть стати у нагоді і полегшити початки практики: світло, запахи, подушки, крісла, лавочки для медитації.

У цьому випуску детальніше відповідаю на питання і розповідаю про позу, тіло та налаштовування на практику через нагадування собі про гідність, прийняття, довіру і доброту до себе.

Ідея наступних кількох випусків виникла у процесі розмови із другом щодо музики. Ми зазвичай слухаємо вже готовий продукт, вмикаємо якийсь програвач, колонки або навушники і здається, що вже все працює достатньо. Однак музика і звучання залежать від дуже багатьох факторів, які пов’язані між собою у палітрі подій. Це і налаштування інструментів, їхнє визвучення, запис, комбінація із іншими інструментами, створення мелодії, канви, а згодом відтворення – через налаштовані пристрої і важливо...

Сила усмішки, яка рятує, повертає теплий спектр емоцій і нічого не просить у відповідь.

е одна суперсила - інтерес, цікавість до себе і світу навколо. Здатність маленьких філософів і філософинь.

Про суперсилу, без якої ми можемо зламатися, навіть не розпочавши практики медитації.