«Ми не стали поганими людьми, ми просто поранені цією війною». Скажіть, чи ви теж помічали моменти, у яких стали менш комунікабельними, емпатійними, чутливими? Ви або до вас. Чи відчуваєте, що оточуючі закриваються та зосереджуються на собі? Спостереження, звісно, з тих менш приємних, тому давайте проговоримо. Як все ж бути разом у стані взаємної прохолоди? І чому виживання та переживання такі співзвучні?