Нові персонажі прибувають на сторінки твору, як пасажири суботнім ранком на Київський вокзал. Їх, здається, не злічити. Тож треба бути дуже уважними слухачами, щоб не губитися в сюжеті. Упевнені, наші аудіочитачі — саме такі!  Ми з вами вже добряче загартовані творами Йогансена та Хвильового, тож жоден Мухаммед Буазізі нас із пантелику не зіб’є. Ви ж пам’ятаєте, хто такий цей Мухаммед? Так, у сьомому епізоді «Непрочитаного» за твором Вікторії Амеліної він знову з’явиться у снах Кості...

Немає потреби заманювати слухача до художнього твору, якщо ви вже разом пірнули в сюжет — на половині книжки не відвертишся. Хочеться ж знати, як там Костя Нечай, якому вже за тридцять і який працює в рекламі, навіть одружився й чималих зусиль доклав, щоб забути про свій дар, чи то пак «хворобу». Та чи вдалось йому стати нормальною людиною? Або хоча б удати, що вдалося? Ох, навряд. Неч знову закручений у вир лихих подій і нічних жахіть, а куди вони його приведуть — це вже питання для...

На часі — п’ятий епізод «Синдрому листопаду» Вікторії Амеліної. Шкода, що не читатимемо твір до листопада, але в осінь увірвались із ним, що тішить. Чому саме синдром листопаду — про це ми дізнаємося пізніше, авторка тримає інтригу. А ось що трапилося з Лізкою і чи справді до її біди причетний друг Вамбо — стане відомо у прийдешньому епізоді. Костя зустрінеться із кривдником лице в лице. І навіть ближче — ви не повірите. Розставляємо крапки над «і» разом у новому епізоді.   

До болю знайомий нашому народові діагноз: гіпертрофоване співчуття. «Твій біль беру на себе. Печаль твоя в мені»... Без перебільшення і зайвого патосу можна констатувати, що саме на цьому «діагнозі» нині тримається наша країна. Військовослужбов(и)ці, волонтер(к)и, парамедики/-ні щодня беруть біль ближніх на себе. Бо розуміють, що інакше не можуть. Інакше ніяк. Роман Амеліної розповідає нам про нас. Таких справжніх і чуттєвих. Демонструє, що це наша неймовірна сила й наш невгамовний сум. На...

«Цавет танем!» — як кажуть, чи то вітаючись, чи то прощаючись, вірмени. Плине час, і вхопити його вдається хіба що сторінками прочитаних творів. Як альтернатива — прослуханих аудіокниг. Уже третій епізод «Синдрому листопаду», що, зізнаємося, дається нам непросто. Неможливо не співчувати героям, неможливо не думати про те, що їхня творчиня та поводирка Вікторія Амеліна більше нічого не напише. А твір фантастично крутий. Слово «фантастично» ми вжили не дарма. Тож слухайте — і...

Обережно, щоб нічого не зіпсувати, крокуємо сторінками твору «Синдром листопаду» Вікторії Амеліної. Знаємо, що в ньому багато переживань і болю, тож не кожна людина готова до прослуховування саме нині. А втім, ми вдячні тим, хто з нами. Це й для нас можливість пригадати чудову людину й авторку, зануритися у її мистецький світ і наголосити на тому, як важливо плекати й цінувати своє. Поки маємо час. Ходіть на концерти українських виконавців, читайте та підтримуйте наших, адже вони такі...

Зазвичай, перед тим як братися до нової книги, ми влаштовуємо опитування в сториз, чого б хотілося нашим аудіочитачам. Здебільшого перемагало «Розстріляне відродження», і ми страшенно тішилися, що митці 20–30-х викликають жвавий інтерес серед слухачів. Вони дочекалися. Сьогодні ми розпочинаємо серію читань за твором Вікторії Амеліної «Синдром листопаду». Журналістки, фіксаторки воєнних злочинів рф, поетки й письменниці. Цього літа її вбила росія ракетним ударом по Краматорську. Тепер її...

«Випалковість» — пекуча й гірка реальність, запакована у рвучкі й відверті рими. Проілюстрована звичними для харківʼян пейзажами, але так, ніби вулиці отримують право голосу. «Випалковість» — перша поетична збірка харківського поета Івана Сеніна. Вона мала бути геть іншою і зʼявитися набагато раніше. Проте реальність, хижа й жорстока, унесла свої корективи.  Світ побачив «Випалковість» — вірші про нас у цій війні та наші відчайдушні спроби жити й любити хай там що.   Ми поговорили з поетом...

«Чого це вони знову прийшли до нас із Хвильовим, якщо книжку вже дочитано?!» — спершу подумаєте ви, здивовано вигнувши ліву брову. Не кваптесь обурюватися, це завжди встигнеться! Пропонуємо вам цікавеньке: книжкову бесіду! Поговоримо про персонажів «Санаторійної зони», приховані й оприявлені сенси, буремні часи, за яких народжувався твір, і мученицьку постать автора. У гості до ведучої програми завітав кінокритик, книгоман, а нині ще й волонтер Родіон Бронніков.  Говорили-балакали, але не...

Ось і дочиталися, громадо! На часі — фінальні глави «Санаторійної зони», де нас чекає багато віражів. Воістину, настільки кінематографічних кульмінацій ми не бачили давно.  Щоденник хворої списано до останньої сторінки. Не хочеться спойлерити, тому важко дібрати слова для опису й заохочення до прослуховування.  Хоча найкращим заохоченням є попередні випуски. Щирі, полумʼяні репліки героїв, відверті зізнання й страшні відкриття. І погода... Так, погода в цьому творі — окремий персонаж....

Що спільного з тим, як завершився попередній тиждень у Харкові, і змістом шостого епізоду «Непрочитаного»? Тривога, спричинена росіянами, які труять нам життя вже не першу сотню літ. «Повість про санаторійну зону» поволі добігає кінця, вашій увазі передостанній випуск. Зона потроху вилюднюється, санаторійний дурень кричить дедалі натужніше, ніби бере останню ноту. Навіть лікарів сетер більше не подає ознак життя.  Ніби в Макондо, тут не вщухають дощі, а сірість, що заповнює кімнати,...

Магія п’яти! Минулого тижня додому повернулися п’ять командирів «Азову», виповнилося 50 років Головнокомандувачеві, а ми вам пропонуємо п’ятий епізод «Непрочитаного» за твором Миколи Хвильового «Санаторійна зона».    Чимдалі занурюєшся у твір — тим глибшим стає переконання, що його наділено могутністю впливати на погоду. Щоб відчути атмосферу санаторійної зони, досить визирнути у вікно, хай що це означає. Як не злива — то мжичка, як не курява — то імла. Якщо вас до глибини душі вразив лист...

Всюдисутність Карно спантеличує, а подекуди змушує тремтіти руки й голос. Здається, і без того обмежена санаторійна зона стає ще меншою і незатишнішою, коли усвідомлюєш, що хай куди ти підеш — завжди зустрінеш його. Він читає твої листи, устромляє пазурі своєї ідеології у душі твоїх друзів і ворогів, говорить з усіма й про все, але завжди звертається до тебе. Здається, він здатен знайти тебе всюди. Неможливо відділити персонажів і події цього твору від наших реалій. Сьогодні неможливо не...

Як там справи в анарха?  Спойлер: внутрішні демони все бовтаються у його душі й не мають виходу. Чи знайде він першопричину своєї тривоги? Жартівливо та глузливо «товариші по палаті» називають його Савонаролою. Чому? Був такий італійський реформатор і бунтар Джироламо Савонарола. Він щиро вірував у Христа, був палким, непідкупним і порядним. Водночас він рішуче називав Рим Вавилоном і критикував священників через те, що замість християнського вчення вони займались якимись...

У цій частині ми ближче познайомимося з головним персонажем твору — анархом. Поринемо в його біографію, хоча це й не буде теплою ванною. Стане ясно як білий день, що зовсім недавно анарх був пристрасним борцем за ідеї революції, вичавлював бога із себе й «допомагав» у цьому іншим, безжально викреслював імена людей зі списків «живих». Утім, із плином часу він зрозумів, що його уявлення не мають нічого спільного з реальною дійсністю, та опинився там, де ми його й застали. Тож слухайте другу...

Вел-вел-вел, шановні наші радіослухачі, ні́де правди діти: запрошуємо вас до психлікарні. Наш туди провідник ніхто інший, як Микола Григорович Хвильовий. Своїми голосами ви обрали «Повість про санаторійну зону», і ми радо взялися за читання. Напевно, ви знаєте, що Хвильовий був комуністом, рожеві окуляри якого згодом тріснули склом усередину. Усі його мрії й надії розчавив брудний чобіт соціалістичної дійсности. Повість саме про це: утрату ілюзій, усвідомлення марного існування і того, що...

Ох, хай як сумно в цьому зізнаватися, але так! Цей день настав. Подорож, travel, voyage, wanderung, одно слово — твір добігає кінця. Тож головний герой-коханець нарешті остаточно й повністю полюбить свою прекрасну супутницю, а автор-поводир не менш повністю й остаточно покаже нам свою патлату голову через картонні декорації.  Останній епізод розставляє усі крапки, коми й інші розділові, прибираючи натомість знаки питання, які постійно виникали у здивованих аудіочитачів. Йогансен видасть усі...

Ми не знаємо (а якщо й знаємо — не скажемо), чи закінчиться колись подорож ученого доктора Леонардо, але читання однойменного твору вже плине ген-ген за небокрай.  Цей випуск — передостанній, тож ой як не радимо пропускати найцікавіше. Розвʼязку! А втім, маючи справу з хитреньким Йогансеном, не можна бути повністю впевненими, що читач (у нашому випадку — слухач) отримає відповіді на всі запитання, а Леонардо нарешті остаточно й цілковито полюбить прекрасну Альчесту. Ніяких гарантій, тільки...

Дорогі наші книгоподорожні слухачі й слухачки! Напевно, ви здогадувалися, що не тільки ефемерну бабу з ароматом пиріжків і горошком на спідниці створила наша уява, але й усе. Усе, усе, усе у творі Йогансена — суто плід нашої колективної фантазії, керманичем якої призначено автора твору. Але от Дінець, Зміївські кручі та ім’я Перебийноса, викарбуване на одній зі скель, — усе це правдонька свята, і тут уже ми даємо, як то кажуть, голову на відсіч. Авторська сила письменника полягає в тім, що...

Дорогі радіослухачі, починається не тільки Озірна Швайцарія, а й щось таке, що зовсім на голову не налазить! Ми не радили б нічого турляти собі на голову, якщо воно не налазить, але зауважимо, що події, представлені в п’ятому епізоді «подорожі», мають на меті вас епатувати й дивувати. Леонардо втратив Альчесту. Але вона не розгубилась і спритно знайшла нову любов у хащах Гомільшанських лісів. Розуміємо ваші розпач і розпуку — мовляв, як же так? Два роки вони подорожували разом і любили одне...

Шановні слухачі, якщо ви, узявши до уваги попередній епізод програми «Непрочитане», спокійно зітхнули й остаточно вирішили, що довга подорож ученого доктора Леонардо нарешті скінчилась і він зміг полюбити прекрасну Альчесту цілком і повністю — о, як же ви помиляєтеся! Усе тільки починається і набирає таких детективно-пригодницьких обертів, що запасайтеся попкорном. У цьому випуску ми познайомимось із добрим древонасадцем, який колись був дроворубом і вигнав зі своєї хати фантастичну бабу,...

Шановні слухачі, а чи не здається вам дивним, що на часі вже третій епізод програми «Непрочитане», де ми нишпоримо сторінками роману «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», а про самого доктора та його супутницю ще зовсім нічого не було чути? Ми розуміємо, що це дивно; автор твору Майк Йогансен розуміє, що це дивно. Ба більше! Герої цього твору, подорожній доктор Леонардо і його майбутня коханка, теж усе це усвідомлюють!...

«Мінути минали і хвилювались хвилини»… Прозо Йогансена, чому ж ти така поетична? Ми з вами й далі подорожуємо сторінками Йогансенової «Подорожі». Минулого тижня вже уявили собі, як еспанець Дон Хозе Перейра (за фахом — тираноборець) легким помахом авторського пера перетворюється на звичайнісінького Данька Перерву, члена степового райвиконкому. Але ж які воістину кінематографічні на нього чекають події у другому епізоді «Непрочитаного»! Страждання, поневіряння, переслідування і гонитва,...

Йогансена справедливо вважають майстром мовних ігор та експериментів із формою. Це і детектив, й авангард, і безліч алюзій на різні літературні жанри. Одно слово, Йогансен такий Йогансен. Нудно з ним точно не буде. Познайомимося сьогодні з тираноборцем Доном Хозе Перейрою і його рудим другом — песиком Родольфо. Вони гулятимуть степом, який автор описує так поетично, що вам може закортіти покинути всі справи та знову й знову пригадувати степові прогулянки. А ще — Йогансен неймовірно...

«Нормально, — каже Собака, — все нормально, і падає біля холодильника». Миколайчик приніс хорошим слухачам свіжий випуск «Непрочитаного». Ми з вами, вельмишановні слухачі, виходимо на фінішну пряму, і сьогодні дізнаємося: чим же закінчится веселий харківсько-ска-панківський роман Сергія Жадана «Депеш Мод». І тут-таки зможемо переконатися, що автор майстерно перетворює 200 сторінок комедії на чистопородну трагедію (хоча, може, це і занадто гучне слово). Адже доля роз'єднає друзів, і кожен...